Відгуки про табір з перших уст

ukrainische-kirche.com

		Перший міжкрайовий табір (Німеччина-Україна) 2007 року відбувся в Україні в оселі "Чота Крилатих" в селі Луквицях Івано-Франківської області. Десятеро пластунів і пластунок вирушили з Мюнхену і Нюрнбергу до України, щоб розділити свій досвід і враження з іншими учасниками табору, які з'їхалися з усіх куточків України. Перша стійка Перша стійка була для нас дуже цікава, бо ми ще не були ознайомлені з територією табору. Чисто білий місяць освітлював спокійне озеро. Було дуже холодно (і голодно), тому ми знали, що не можна, але всі робили – запалили ватру. Вже нам стало тепло, але нудно! Тому ми вирішили написати всім листи. І тут, коли до нас прийшла муза – „Хлюп!” – щось тяжке впало в озеро. Той звук так пробив нічну тишу, що ми з шоку аж з лавки попадали. Після того „хлюпу” хлопці, не будем називати імен (Іван та Орк), почали так хропіти, що всі дикі звірі (Шпаки, Барси, Щурки) повтікали. Таня і Любава “ Наш коханий провід” Провід. Слово із шести букв, але як тільки згадуєш його, то прокручуються якісь цікаві моменти на таборі. Перше що, мабуть, згадується – це збірка. Одного разу, коли ми стояли на збірці, перед тим щойно прозвучала команда “струнко”. Подруга бунчужна хоче сказати щось. Тут на ніс заст. коменданта сідає комар і друг бунчужний, який стояв коло нього дає йому ляпаса, пояснюючи все тим, що ніби хотів убити комара. Таких історій на таборі було дуже багато. Усіх навіть не згадаєш. Провід – це ніби люди старші за нас, мали би нами командувати, але подивишся на них як вони одне одного кидають в озеро, кожен раз якось підколюють одне одного, закидають речі на рятівному колі на середину озера і ще багато чого іншого. Тобто провід такий самий веселий як і ми, учасники. Це найкраще із усього коли провід не дуже сильно відрізняється від нас, коли він розуміє учасників так як на цьому таборі – це просто супер ! Провід цього табору є дійсно “наш коханий провід”. Оксана Теренівки На таборі практично кожен день були цікаві теренівки. Навіть не знаю чи зможу я їх усіх перерахувати: теренівка на здачу проби, теренівка під час мандрівки, теренівка з різними точками на терені табору (зі спальними мішками та яйцями) – я думаю, що я ще не всі перерахувала. Найбільше мені сподобалась мандрівка зі знаками і дурнуватими загадками на фініші. Під час цієї теренівки найбільше запам’ятався напівмертвий Барс. Ще мені сподобалось, як під час теренівки я з Мартою билася спальниками: я її гепнула спальником по голові і впала на сідниці в спідниці від однострою, яку потім ледве відтерла від болота. Взагалі було багато ігр на таборі і це дуже важко за 15 хв. Згадати всі смішні моменти. Я думаю, що десь через тиждень, через місяць це все почне згадуватися. Аня Летунство Це було просто... просто... КЛАС, Super, toll !!! Звичайно я була тільки на пів метра від землі, але це було просто незабутньо. Було дуже смішно, коли я тільки прийшла, вдягнула спорядження, щоб полетіти, а тут раз, і вітру нема !!! Ну добре, добре, я починаю описувати, як я полетіла !!! ... Одного сонячного дня повела нас старшина на поле для футболу. Ми довго випитували: “Куди це ми ідем?”, а вони мов горді орли мовчали і казали: ”Побачите”. ... І тоді навесні, такій квітучій молодій... вибачте, захопилася (це ми співали по дорозі до футбольного поля). Ми приходимо, а тут ..., а тут ... параплан !!! Нам розказали, як з ним поводитись і опісля пішли літати. Всі рвалися, займали черги і все це видовище було дуже кумедним !!! Аж ось і моя черга ! Серце виривається з грудей, стає важко дихати, підходить адреналін і тут, і тут ... НЕМА ВІТ� У. Всі почуття зникли разом з вітром !!! Стояла я там десь з пів години. Було дуже весело. Аж ось чую крик Сашка: “Давайте, тягніть”. Знову повертаються всі почуття, я починаю бігти, біжу, розбігаюся і відриваюсь від землі. - “Неначе все на світі стало моє: лани, гаї, сади.” І тут пролетіла я так ще з десять секунд і чую, що я падаю. Ну висновки такі: десять секунд відчуття чогось прекрасного і п’ятнадцять падіння на землю (я падала і пролетіла дуже м’яко, після чого я зарила лицем в землю !!!) Але це насправді було дуже цікаво. Любава Україна 2007 Купала Це був звичайний день, 5.08.07. Почалося Купала з того, що дівчата пішли по квіти для віночків і вийшли цілком мокрі і брудні з болота, в якому рвали квіти. Ну, що, як на мене, то краса потребує жертв! Це було того варте, адже всі дівчата потім були дуже гарні і чисті. Не гіршими були і хлопчики, які теж були, як на диво, чисті. Згодом було дуже веселе переспівування хлопців та дівчат. Німеччина 2005 Та головна частина була попереду. Віночки поплили і хлопці стрибнули за ними. Хоча і були особливі парубки, які взяли в руки палки і пробували ними щось зловити. Але наші дівчата вміють далеко кидати вінки. З того всього всі отримали по віночку. І зі своєю парою провели дуже веселу ватру! Марта Баварський День Баварський день був одним з найцікавіших на таборі. В принципі майже все, що було на теренівках я пам′ятав з минулого року, все одно було дуже цікаво. Атмосфера на таборі була настільки шикарна, що нудьгувати не доводилось. Це все - багато в чому завдяки нашим незрівнянним „Крушлям” та другу коменданту, котрі в баварських строях провели незрівнянне відкриття та закриття. Можливо навіть сам собі куплю такі Lederhose, які були у Віталіка. Не можу теж пропустити самий Best обід на таборі. Дуже дякую нашим друзям з Німеччини за проведення цього незабутнього Дня! Ярема В останній день перебування у Львові у дітей була незабутня зустріч про яку вони розповідають: Одна з перших пластунів Я, Марко Ерляйн, хотів би розказати про наш останній день перебування у Львові. Падав сильний дощ і ми - я, Боян, Стефан, Юлія та Софійка зайшли до кафе на вулиці Федорова 20 випити гарячого шоколаду. Після кафе ми зайшли в книгарню, де Стефан купив собі книжку. Дощ почав ще сильніше падати, тому ми сіли в трамвай 2. Через 5 хвилин в трамвай зайшла бабця і спитала чи може вона сісти. Я звільнив їй місце і пересів. Мені було нудно. Тому я, щоб не забути, почав наспівувати "Пластовий обіт" - наш гімн. В цей самий момент бабця почала плакати. Я подумав, що я так погано співаю і тому перестав. Але вона попросила співати дальше. Я і співав. Вона запитала звідки ми і хто ми є. Ми відповіли, що ми українські пластуни з Німеччини. Бабця розповіла нам, що вона також була пластункою та сиділа 10 років у тюрмі за те, що говорила українською мовою під час Другої Світової Війни. Вона не знала, що Пласт ще до сьогодні існує та поширюється. Ми б ще більше заспівали пісень бабці, але мусіли висідати. На прикладі бабці я побачив як довго існує наш Пласт, як важливо для неї було те, що ми Пластом живемо і знаємо українські та пластові пісні. Марко Ерлайн Зустріч з бабусею 14.08.2007 року ми були у Львові. Софійка та Юлія запросили нас на гарячий шоколад. Нас було пיятеро разом з ними: Софійка, Юлія, Боян, Марко і я. Ми пішли до кавיярні, випили гарячого шоколаду, а потому пішли до книгарні. В цей день падав сильний дощ. В книгарні я купив собі книжку, а потім ми сіли в трамвай. На наступній зупинці після нас в трамвай зайшла бабця і сіла коло нас. В цей час Марко повторював слова "Пластового обіту" щоб його не забути. Бабця почувши ці слова почала плакати і повідала нам, що багато років тому теж була пластункою. Також сказала нам, що за те що говорили українською мовою свого часу сиділа 10 років в тюрмі, і попросила нас заспівати ще інших пісень. Через декілька зупинок ми мусіли виходити з трамваю. Але ця зустріч з бабцею у Львові запамיяталася нам всім, про що ми поспішили розказати іншим пластунам вдома. Стефан Гайнольд Мій останній день у Львові Мій останній день у Львові: був дуже гарний але сумний. Я, Юрко, Стефан і Марко встали о девיятій ранку. Ми поснідали і вмилися. Ми чекали і чекали на пластунів з України. Потім вони прийшли і ми здавали проби та говорили про гетьманський СКОБ. Було дуже цікаво. Пізніше стало нам нудно і ми пішли до кафе випити гарячого шоколаду. Ми говорили про наш відיїзд до Німеччини. Додому ми поїхали на трамваї. До трамваю зайшла бабця і попросила Марка пересісти на інше місце, бо вона "вже стара баба є". Бабця дивилася на мою футболку з портретом Тараса Шевченка з написом "Кохайтеся чорнобриві та не з москалями" та запитала з якої ми країни є. Юлія розповіла, що ми є з Німеччини. Бабця питала чи ми одна родина. На те ми відповіли - що ми пластуни. Після того старша пані розповіла, що вона також була в Пласті, та й ще 10 років була в вיязниці за те, що боронила Україну. Пані запитала Марка, чи він знає українські пластові пісні, а як знає, то він має заспівати. Марко почав співати "Пластовий обіт" і пані почала плакати. Мені стало сумно і шкода. Ми повернулися назад додому і все розказали нашим друзям. Це був мій останній день у Львові і цей день я ніколи не забуду. Боян Шурко Загальна інформація про ПЛАСТ читати Пласт – це українська молодіжна скаутська організація, заснована 1911 року у Львові доктором О. Тисовським. Метою організації є насамперед патріотичне та релігійне виховання юнацтва та молоді. читати Програму пластового табору заздалегідь готують старші вишколені пластуни-виховники. Починають традиційно з церемоніалу загальної ватри, яка символізує відкриття пластового табору. читати У 2005 році архієпархія Мюнхен – Фрайзінг організувала зустріч скаутів в рамках федеральної виставки рослин, яка проводилася в той час у Мюнхені. Вперше, окрім скаутів із Фінляндії, Польщі та Німеччини, на зустріч були запрошені також українські пластуни. читати Після аварії на Чорнобильській Атомній Електростанції (ЧАЕС) Крайова Пластова Старшина (КПС) Німеччини розпочала актвину фінансову підтримку і сприяння розвитку єдиного в Україні Інституту дитячої онкології та радіології міста Києва. читати Звертаємося до Вас з великим проханням допомогти українській пластовій молоді Вашою матеріальною підтримкою. Ми вкладаємо дуже багато власної праці, але на жаль не всі питання можна розв´язати шляхом самовідданої безкоштовної роботи. Без відповідних фінансів проведення таборів є неможливим. читати
Copyrighted by step2you inc. 2007-2010. All rights reserved.