“Карельська земля приречена назавжди стати пантеоном розстріляного українського відродження. Кров’ю невинно вбитих геніїв нашого народу написана одна з найчорніших сторінок історії України. Ця сторінка завжди має бути перед нашими очима, як спогад і пересторога для майбутніх поколінь”
Хронометраж подорожі зберігся в моєму робочому блокноті похвилинно, та не буду переповідати всіх вражень від не таких уже й значних дорожніх пригод.
До Петрозаводська ми добралися близько дев'ятої ранку. Нас радо зустріли гостинні зе¬мляки, допомогли розміститися в завчасно замовлених кімнатах університетського гуртожитку, організували цікаву екскурсію по місту.
Конференція відбувалася мляво й нецікаво. В оцінці тоталітаризму, практики державного терору, необхідності її широкого висвітлення й рішучого засудження, здається, сходилися всі. Але тут же намітились і принципові засадничі розбіжності між українцями й нашими російськими колегами: вони — за єдіную і нєдєлімую, ми — за вільну і незалежну.
